|
...Там · де · Ти · - · Весна · ...
...передози, туберкульози, секс, СНІД та інші "радощі" життя:)...
 |
|
корнеплоды, грибники
начался сезон охоты на глюки
телевизор времен майа
моя рука теперь твоя
прыг, скок
по звездам
еще бросок
так просто
как капля на стекле
как туманное Лондонское утро
в Иркутске
с грибами веселей
ей грибник, давай быстрей!
поиграем в супермарио
примем лекарство в критической дозе
критечаская точка
в критической прозе
стенографы трещат по швам
стенографируют сто телеграмм
в узбекистанский Узбекистан
мы летим мы будем скоро
приятного трипа
с глушенным мотором.
...в голові...: |
 artistic |
...у вухах...: |
Серж Труманян - Утро в городе | |
|
|
Глазки как конфетки Девочка, как будто спрыгнула с ветки, И говорит: "возми меня детка Дай мне свой голос Свои комплименты Не переношу скучных, как марионетка ты Марионетка ты! Иди себе, топай Давай под руку Шлепай по ягодицам прыгай, танцуй Я посмотрю Мне не будет жалко Как ты весь в поту Сдаеш свои карты Сдаеш посты, нейтралитет нарушен ты мне не нужен не нужен! Теперь я тебе как последняя капля Как водка зимой Как я блять Одна блять Могу быть с тобой?"
...в голові...: |
artistic |
...у вухах...: |
сайленс | |
|
|
Полусонний - полусонным Музыка, музыка, музыка Я в отчаянии, я в бреду сказал Словосочетание в минуту Мой гений в хлам Пьян, рассредоточен. Забыл помыться, теперь жарко, забыл побриться, а то, нажаловался и смылся, в раковину Поэтому грустный, унылый усталый, старик, я корявый Так говорила в детстве мама, Малыш, солнце, одень панаму Сука, дрянь, сожрал всю отраву И не берет, смотришь, а не берет. Зря только деньги истратил, Заплатил продавцу, а тот на те, Не ссы все будет Косоглазый козлик стал на ступеньку, перекинулся взглядом с остроухой змейкой, Теперь молчит, смотрит, и улыбается. Одной ногой в могиле, другой нет пока. Сломали напуганные дети меня Я напугал, они сломали. Стокс, Стикс. Река широка Нога высока, рука далека Доплыву до берега, или не доплыву, Русская рулетка, хоть убей Хоть накатом, все равно будет матом Чисто русским, чисто матом. Ясно, что человеку грозит смерть Только по разному, мне вот уже пригрозила, помахала один раз И отпустила, попросила больше на глаза не показываться, я теперь у нее на плохом счету.
...в голові...: |
 cold |
...у вухах...: |
Ramona Falls - I say fever | |
|
|
Вже енна кава. Вже горло від неї сушить. До того пиво і вино. Чому так? Жіноча половина людства змушує. Вони, ті жінки, з якими проводиш час... Згодом розумієш що ти не знаєш ту людину, і чи це все брехня? Потім думаєш що та брехня про яку ти думаєш - це брехня, бо насправді та брехня не брехня - це називається сумніви. А коли вони є, то річ в магазині купувати не варто, бо все має бути без них, тих самих клятих сумнівів - конкретне "так", або чітке "ні"... без жалю, та інших зелених сопель. Осінь, вона як завжди розставляє пріорітети, і показує своє обличчя як страшна тітка, останні роки я з нею дружив, а от зараз заревнувала, осінь, мене. Хоче що б я з нею залишився, або ні з ким. Я завжди тільки їй віддавав ці місяці, а тепер вже другий рік віддаю їх іншій. Вона хоче це припинити. І їй це по троху вдається. Осінь, вона теж жінка, не гірша, і не краща за людей, просто особлива, руда, осінь.
...в голові...: |
 apathetic |
...у вухах...: |
Depeche Mode - Dream On | |
|
|
Зрозуміло що не я один в цьому світі такий нахаба. Зрозуміло що не тільки я вмію брехати. Вмію фантазувати і отримувати за це гроші. Ось скажімо, беремо когось похилого віку, саджаємо його на парасольку жопою і розкриваємо її, парасолька залізна, ось. Ви тільки уявіть як огидно, але ж глянути хочеться! Гівно по стінках білої кімнати в переміш із кровяхою та кишками. Чи слоник настипив хлопчику на голову, банально, але хочеться таки глянути, загалом таке. АЛЕ! чому б не уявити кита, кита такого собі могутнього великого, доброго, він їсть тільки планктон, і має свою сім"ю яку захищає, навіть може перевернути рибацьку шхуну що вполювала його дитя! Який чоловік, зараз таких серед людей важко знайти. Добрий, могутній, з характером, а ще, з меликими зубами, щоб не насміхались!:)
...де Я ..?: |
хом. хом, і ще раз хом |
...в голові...: |
artistic |
...у вухах...: |
Сегодня Ночью - Рок-н-ролльные звезды | |
|
|
Зовсім одинак на цю ніч. Дуже важко спати в ліжку одному. Коли не грієш ти своїм тілом, коли не можна тебе торкатись. П"ю пиво, дивлюсь футбол.Розмальовую подумки чорно-білі малюнки які виникають в голові... слухаю музику - додає живості та епатажності в це діло. Бам бам бам! спробую стрибнути, перекрутитись сальтом і стати на ноги, мабуть допомагає, мабуть як ліки від самотності. Стосовно космосу, то я в ньому - людина космос. Я складений з атомів, вони рухаються, задають ритми тілу й душі, дихають повітрям. Вкотре розумію що пишу тільки коли мучить самотність, в надії що це таки хтось прочитає, розумію як важко письменникам, якщо звісно всі такі як я.. надіюсь що ні, це просто такі ситуації які швидко проходять. Коли пишеш то мало думаєш, пальці самі стукають по клавіатурі. Смачний "Швепс" стоїть на столі, але я вдоволений і не хочу, бо в шлунку купа їдла, пиво і суші.. гуд бай мої друзі та вороги, товариші, словом... :) мені потрібно спати. |
|
|
Тільки не ти, зроби мені солоний погляд сідай до мене на коліна тільки не ти тільки не ди дивись мені в очі не ти, не ти вночі будь зі мною щоб тепло удвох, тільки не з тобою хочеш чаю з лимоном тільки не тобі, треба холодне пити, горло сприйме, сприйме мозок, тільки не тебе чую слова не від тебе, не від тебе серце бьється. не з тобою мушу зробити харакірі на горе не тобі подумаю що дурня з"їм шоколоаду з кавою і напишу вірша не для тебе
...де Я ..?: |
кіберпростір |
...в голові...: |
blah |
...у вухах...: |
невідомий виконавець -Man in a Shed | |
|
|
Сонце сідає. Гаряче, і навигляд, смачне наче грейпфрут, і таке ж терпке. А я сиджу на березі, і в мене солоні пальці рук, а в тебе солона шкіра. Я за тебе нервуюсь. На вулиці квітень а ти пірнаєш з головою в море, боюсь що ти застудишся, і ти змушуєш мене почуватись татком, а я наче й не проти. Ти така імпульсивна, а я як пластилін, наче клеєм приліплений до піска, м"який і непідйомний, дивлюсь відразу на обидві безодні, на горизонті от от в одну з них сяде сонце. Я наказую тобі вдягнутись, ти змушуєш мене пірнати з тобою, я не хочу, ти ляпаєш водою. Я не встаю, ти йдеш без мене, я хвилююсь. Дістаю папіросу, палю, хвилювання проходить, миттю, це така в мене магія... Сонце сіло, ідемо в готель підпригуючи і приспівуючи...
...де Я ..?: |
д.о.м. |
...в голові...: |
 awake |
...у вухах...: |
5nizza - "...Я так хочу что бы ты..." | |
|
|
Вам никогда не приходили в голову картинки о своей собственной смерти? Тоесть, что б Ві меня лучше понимали, я обьясню. Вот сидит человек дома, читает книгу и ни о чем таком не думает, только лиш рисует образі прочитанного текста в голове, и слушает музіку. И вдруг не известно почему всплівает в голове картинка, как он же, человек, стоит на тротуаре, и немного вісовует голову навстречу грузовику... Потом БАХ! И ві как будто чувствуете єтот удар машини. Єто все фантазия, но как будто єто прошло через тебя. И когда єто впервіе случается как то не придаеш єтому значения... Когда я еду в машине, я точно вижу и чувствую аварию которая может произойти, и єто больно. Когда еду в лифте, вижу как он срівается, и чувствую как ломаются кости, и я к єтому уже привік. Когда идеш домой, представляеш как ктото тебе портит жизнь... Люди кричат. Они глупие, и поєтому кричат. А я привік, и мне легко. Может когда что то подобное все же случится мне будет гораздо легче.(риторически)
...в голові...: |
в каком то смісле... |
...у вухах...: |
Танці Мінус - Не современно | |
|
|
Світанок Кава, я йду, я йду після випитої кави, на годинку п'ята ранку і я йду до дому. Вулиця пахне перегаром і ще блювотою, це рештки суботньої ночі, залишені на пам"ять прибиральникам, місту, та п"яницям, таким як я. Я йду, я брудний, я у брудному дорогому костюмі, у запилених дорогих туфлях, рухаюсь по асфальту і так не хочеться йти додому. Ненавиджу коли сонячне світло знищує рештки задоволення, воно знищує цю непевність, і встановлює чіткі грані всюди куди не глянь. Ще від того болять очі, хочеться дивитись в асфальт, і не думати ні про що. Лише зосередитись на звуках що створюють мої дорогі запилені містом туфлі: топ-топ , топ-топ... Треба впіймати таксі. Рухаюсь повільно, і дивлюсь на себе зі сторони. Чудовий хмільний стан робить з мене спостерігача. Ось я вже стою на перехресті вулиць Святої Марії Макдалени та Роберта Шмідта Другого. Перший Роберт Шмідт був архетипом Синьої Бороди, другий продовженням роду, яблуком від яблуні. То ж перехрестя вулиць було якимось збоченим місцем невинності в збоченнях... або прощення вбивства. Вбивства тут коїлись частенько і ніколи не могли знайти винного, бо винним мабуть тут дійсно сходило з рук. Я заношу руку для зупинки засобу перевезення мого тіла в зручне для нього становище, але щось автами і не пахне на цьому затхлому перехресті, мабуть ще рано. Але вже перестали лаятися пси, хоча вони й не могли лаятися, звідки у багатомільйонному мегаполісі пси? Бродячі звісно є, але вони вже давно замовкли, вони не дозволяють собі нагадувати про себе людям. Вони їдять відходи і вдовільняються тим що їх перестали відстрілювати бо комунальні служби міста вирішили з економити свій бюджет зкоротивши затрати ні відділ охорони людей. А пси в свою чергу мовчать і живуть своїм нічним життям нікого не чіпаючи. В цьому місті всі живуть своїм життям якось співіснуючи, і здається єдине що залишилось незмінним та не підкупним це сонце яке кожного ранку, незмінно встає над містом, планетою, нашими головами... Воно єдине все ще справді щире.
...в голові...: |
 horny |
...у вухах...: |
Надто сонна - сум№2 | |
|
|
От нечего делать иногда в голову приходят разные интересные штуки. К вашему вниманию совместный стих психолога, философа и журналиста, читайте сссс... господа: Пиявки-лекари №2. Возвращение Пиявки-лекари сосали кровь Впивались в глаза, ноздри, щеки, Цеплялись за бровь И было так приятно Что не хотел обратно Через тоненькую трубочку Текла кровь река Превращалася в ручей Унося избытки тела Тела распухали настолько, Что было приятно но горько Врач дерматолог говорит - вы больны! Это те рак, - Что? Черви ваши сьели мозги Они удалили из вас и боль, и любовь Теперь в вас струится лишь гнильная кровь Вы все равно довольны Не смотря на это Вы чувствуете себя свободно и вольно Волю Гагарин принес из планет Гагарину делали глубокий минет Он кончил и умер, конец... Космоса нет!
...в голові...: |
apathetic |
...у вухах...: |
Yann Tiersen | |
|
|
Цветы по настоящему пахнут. Это не шутка и не выдумка, их запах действительно завораживает. Просто я никогда по настоящему их не нюхал. Роза, подаренная скинхедом заочно, может, сделать человека счастливым, даже самого несчастного. Даже просто найденная в снегу, или передаренная, украденная или еще какая. Когда я дотрагиваюсь к лепесткам, такое чувство, будто, радости у младенца, обнимающего свою маму впервые. Как то очень спокойно становиться, и немного грустно, но грусть приятная, немного меланхоличная… Цветы тоже могут любить, если отвечать им взаимностью. Приятно целовать цветок, и дышать. Приятно то, что хочется писать о приятном, и странно. Только один срезанный обломленный бутон розы, а написано целых десять строчек. Еще больше мыслей вообще не возможно выложить… Дарить друг другу не слова, но цветы, но злость но улыбку, не мысли, но чувства. Вдыхаю снова запах…
...в голові...: |
apathetic |
...у вухах...: |
Сергей Бабкин - Цветы | |
|
|
мона лиза с огромным черным членом во рту улыбается из картины да винчи, просто этого никто не видит.Вы только представьте себе, все мы не видим этот огромный член в горле у этой прекрасной девушки, нарисованной давно, а он там точно есть!
...в голові...: |
 bored |
...у вухах...: |
Lifehouse - Spin | |
|
|
Я зібрав в долоню солоні надлишки З’явились які від надмірної емоційності Від почуттів непропорційності Покоління чуттєвих Суспільно популярна вада в людях Жаліючи забутись Відчувати, стріляти в горобців Потім плакати й стріляти словами у вухо німим Все одно не скажуть, плакатимуть але не скажуть Пожаліють німо, дивлячись в обличчя Не кажучи жодного слова А потім стріляти, стріляти, стріляти В повітрі вже від того забагато заліза І ... важко дихати Важко бо не можна спробувати. Навіть зрозуміти Що я за тварина, що навіть не може проронити й сльози Хоча б просто так Хоча б тільки себе жаліючи Тільки себе можу висміювати Тільки мовчки, сухо жаліти Не можу жити, важко Дивитись в дзеркало й бачити там того – нікого Того від кого страшно Того від кого хочеться тікати Того від кого ніколи не втечеш Того з ким ти завжди на одинці Хто не лишить тебе ніколи І не дасть вийти на волю. Тримає залишки істеричного бажання Він колись з’їсть тебе зсередини І Ти почнеш думати його думками Писати його руками І зрозумієш це тоді, коли дивлячись одного ранку в дзеркало І вирішивши привітатись сам із собою почуєш його голос. Тоді бережись, бо тоді ти станеш нічим, і ніким. Ти станеш блідою його ТІННЮ.
...в голові...: |
 cynical |
...у вухах...: |
Оркестр ЧЕ - Маяковский | |
|
|
Пролетарии всех стран обьеденяйтесь! Ебитесь, и размножайтесь, Слов только много не нужно, Слушать скучно. Для этого ведь вам нужен рот Может лучше просто в рот? Может просто выпить, одеколону Прилечь на кровать и упасть, в кому. Кому? Да никому не нужен! Только мне, я видимо простужен. Видимо вытек глаз, раз только слышу, Не вижу вас. Не вижу, как плачет палач, Над трупом девушки, обезглавленной Свободы. Я страдаю от этого, и еще сигарет нету, Здоровья нету, и нету сил. Черт, простите, я имбицыл. |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.3){kind=small}
psixo_den
bitchy